Діти не бояться жити, бо покликані відкривати світ і, можливо, він існує до тих пір, поки дорослим вистачає інтересу іти слідом за вічно невгамовними та непосидючими дітьми…

Ніна Бічуя знає цю таємницю. Тому нікуди не «кличе» і не «веде» читачів і ніколи не «судить» своїх героїв, аби розвісити на них «потрібні» ярлички. Вона їх ЛЮБИТЬ і РОЗУМІЄ. І читачів, і героїв…